В Україні вшановують пам'ять митрополита Андрея Шептицького. З цієї нагоди у Львівському музеї історії релігії відбулася урочиста академія на відзначення 150-ліття від дня народження Слуги Божого. Її організатори, крім музею, Світовий християнський конгрес мирян УГКЦ, Українська греко-католицька спілка імені А. Шептицького та Клуб греко-католицької інтелігенції. Святочну академію розпочали молитвою. Із вступним словом до присутніх звернувся заступник голови Світового християнського конгресу мирян УГКЦ, завідувач відділу Інституту релігієзнавства – філії Львівського музею історії релігії Володимир Гаюк. Він підкреслив, що тривалий час ім’я митрополита Андрея Шептицького не можна було навіть називати. Люди мовчали, навіть ті, які його добре знали. «Саме тепер розкривається велич цієї людини, який для нас був святим… Але й досі церква не проголосила його святим», – сказав Володимир Гаюк.
«Родовід графів Шептицьких» – з такою доповіддю виступив Іван Паславський, кандидат філософських наук, голова Світового християнського конгресу мирян УГКЦ. Він наголосив, що питанню історії роду Шептицьких в нашій історичній науці присвячено кілька наукових розвідок. Якщо узагальнити їхні пошуки, то можна зробити висновок: рід Шептицьких документально засвідчений уже в середині ХІІІ століття, в часи існування Галицько-Волинської держави. «У нас в історії України було два митрополити: у ХVII столітті Петро Могила – аристократ духу, і аристократ крові, і у XX столітті – цього ж поєднання і митрополит Шептицький», –зазначив науковець.
Отець Полікарп Марцелюх, голова місії «Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих УГКЦ» при патріаршій курії, у своєму виступі зробив акцент на питанні «Монаші обіти як реалізація чеснот Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького». Промовець говорив про виховання майбутнього українського Мойсея в сім’ї, добрій християнській родині, де сформувались усі його чесноти. Особливою сторінкою майбутнього митрополита є початок чернечого життя. Вступивши в новіціат, він стає авторитетом для співбратів своїм послухом, своєю чистотою. Молодого ченця ставлять магістром. Згодом він очолює УГКЦ.
Один із найзаможніших українців у Галичині, митрополит Андрей використовував своє багатство не для власної вигоди чи для життя в розкошах, а задля загального піднесення свого народу. З-поміж іншого надавав стипендії перспективним молодим людям для вищих студій у різних ділянках науки – від богослов’я до мистецтва, історії, права та економіки. Його вирізняла велика покора і безмежна любов до українського народу, людей взагалі. Він не мав жодного страху, щоб робити те, що велить йому серце, бо завжди переважала любов до ближнього, прагнення миру. «Пізнаючи постать митрополита Андрея, ми станемо добрими його учнями і ці його чесноти будемо старатися не тільки вивчити, а й практикувати у нашому щоденному житті», – сказав на завершення отець Полікарп.
«Архітектурно-мистецьке життя в Галичині доби Андрея Шептицького» – на таку тему виступив кандидат архітектури Національного університету «Львівська політехніка» Ростислав Гнідець. Обдарований надзвичайною духовною харизмою, Митрополит залишив по собі багату спадщину творів на теми суспільних проблем і духовності. Доповідач наголосив, що митрополит був натхненником української національної культури, «любив гарні речі і був колекціонером» – справжнім українським меценатом.
«Митрополит Андрей Шептицький, як духовний керівник церкви, який очолював Церкву протягом 1901–1944 років, очолював і українське суспільство в період двох світових воєн і пережив усі режими: австрійський, російський, польський, радянський, нацистський», – розпочав свій виступ кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри філософії Львівського національного університету ветмедицини і біотехнологій імені С. З. Гжицького Олег Огірко. Розкриваючи тему «Митрополит Андрей Шептицький про християнське виховання молоді», вчений наголосив на посланнях до вірних Слуги Божого Андрея, де він підкреслює, що «християнське виховання є більшим добром, ніж усе добро світу», закликав любити і народ, і церкву, любити ближнього свого. «Християнин має любити усіх, але найперше має любити свою родину. Любов до ближнього не противиться любові до родини, і не противиться любові до вітчизни… Християнин, – наголошував митрополит Андрей, – може і повинен бути патріотом». У вихованні молоді є три чинники: сім’я – здійснює індивідуальне виховання за природним правом, церква – здійснює моральне і релігійне виховання за Божим правом, держава – здійснює громадянське виховання за історичним правом». «Хай настанови митрополита щодо християнського виховання плекаються у нашому народі і хай ми виконуємо їх», – завершив свій виступ Олег Огірко.
Голова Української греко-католицької спілки імені А. Шептицького Ганна Мороз представила присутнім книгу «Паламар історії Галицького краю», присвячену митрополиту Андрею Шептицькому. Її автор, Микола Максимишин, з 1988 року спостерігав за усіма подіями в Україні. Свої враження і спостереження описував у віршах. У книзі представлено кращі зразки громадянської поезії, яка з історичною точністю фіксує знаменні події новітнього Відродження. Чимало уваги автор приділяє релігійно-церковній, історико-краєзнавчій проблематиці. За чверть віку зібралось понад півтори тисячі віршів. Це поетичні оповіді про найбільш значущі факти й малопомітні трафунки, Українську греко-католицьку церкву і Майдан гідності. Він писав поіменно про людей відомих й пересічних українців – мирян і душпастирів.
Урочисту академію завершили учні катехитичної школи ім. Йосафати Гордашевської при парохії св. Кирила і Методія, що у Львові. У їхньому виконанні прозвучала літературно-мистецька композиція «Велетень духу».
Олена Малюга, Ірина Цебенко,
наукові співробітники ЛМІР