Упродовж 5-7 червня на колишніх Вольностях Запорозьких, у славному історичному місті Кам’янське – Дніпродзержинськ, проходив VIIІ Всеукраїнський історико-культурологічний фестиваль «Мамай-fest 2015. На честь захисників України». Ця подія вже давно стала окрасою духовного життя міста.
Під час відкриття директор Музею історії м. Дніпродзержинська Наталія Буланова зазначила, що «коли країна у небезпеці, “Мамай-fest” актуальний як ніколи. Образ Мамая є символом українців, архетипом нашої нації. Тому цей фестиваль — своєрідне звернення до самосвідомості українців через популяризацію козацьких традицій». Вона висловила надію, що це стане додатковим стимулом до об’єднання українців, які живуть по обидва боки Дніпра.
Відновлення традицій українського народу, сприяння відродженню козацького духу, – саме такою є мета організаторів фестивалю. А народна картина „Козак Мамай”, як першооснова у сучасному образотворенні, – створює новий художній простір. Постать Мамая, загадкова, химерна, невловна, дає можливість для творчої уяви, багатства трактувань.
Музейне дійство відбувалося в кількох естетичних вимірах: мистецькі твори та музейні предмети, музика і поезія та кіномистецтво.
У програмі фестивалю науково-практична конференція «Українське козацтво в етнокультурному просторі Наддніпрянської України». Серед її організаторів, крім Музею історії міста, Дніпродзержинської міської ради, – Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України.
Велике зацікавлення викликала художня виставка «Козак Мамай» Тернопільського осередку Національної спілки художників України. Привернула увагу й виставка творів Олександра Висоцького «MамаЙO. Погляд із зарубіжжя». Дніпропетровський митець понад 20 років живе у Німеччині, але підтримує зв’язки з рідним містом. Йому не байдужа доля цілісної України. Та й тема його виставки про це свідчить, добре вписавшись у тему фестивалю: Мамай Олександра Висоцького об’єднує іпостасі мандрівного запорожця, вояки і гульвіси, жартуна і бандуриста, філософа і поета, простого і мудрого чаклуна, козака-характерника, безстрашного народного героя.
Водночас на примузейній території було відкрито арт-майданчик «Територія Мистецтва», працювала виставка декоративно-ужиткового мистецтва, на якій представлено вироби народних умільців. Майстри з багатьох регіонів України привезли свої унікальні вироби з дерева, кераміки, хутра, шкіри, соломи, бісеру, каменю, прекрасні вишиванки, обереги, духмяний мед, цілющі трави та багато чого іншого.
У літературній вітальні українських поетів «Коло Слова» витав дух поезії: дніпродзержинців знайомили зі своїм художнім словом як місцеві літератори, так і гості.
Охочі пройтися фестивальними експозиціями мали можливість подивитись театралізовану екскурсію «Під знаком Степу».
Доброю традицією фестивалю стали мандрівні студії «Шляхами козаків» – подорожі історичними місцями краю. Маршрут цьогорічної експедиції «Шляхами січовиків» – до села Дніпровокам’янка. Це українське село Верхньодніпровського району багате своєю неповторною історією, своїм скарбом кам'яних ливарних форм бронзової доби.
Драматичним подіям на сході України у програмі цьогорічного мистецького форуму було присвячено низку заходів. Так, у рамках фестивалю пройшов урок національної пам’яті «Герої не вмирають», відбулася зустріч з учасниками АТО і волонтерами.
Справжнім колоритним дійством, присвяченим народній парсуні козака Мамая, стало відкриття Всеукраїнської художньої виставки «Україна у знаках і символах». Учасником цього дійства і став Львівський музей історії релігії. Цьогоріч ми представили унікальну експозицію: сім чорно-білих графічних робіт Софії Караффи-Корбут, мисткині, яка ще за життя стала класиком художнього оформлення. Українській книзі вона віддала 43 роки копіткої праці, проілюструвала майже 60 книг українських авторів, що вийшли загальним тиражем близько шести мільйонів примірників. Софія Караффа-Корбут довела, що навіть за несприятливих умов можна не втрачати честі, совісті людини і художника. Це було нормою її життя, а постійний пошук – життєвим кредо. Твори Софії вельми зацікавили художників, гостей фестивалю «Мамай- fest». Можна з упевненістю сказати, що багато з них уперше відкрили для себе чудового майстра.
Учасниця фестивалю, головний зберігач фондів ЛМІР Світлана Тимків розповіла, чому саме роботи Софії Караффи-Корбут обрали для експонування у Дніпродзержинську. «Кілька місяців тому Василь Михайлович Валько, який до останніх днів був опікуном Софії Михайлівни, а після її смерті опікувався творчим здобутком художниці, подарував музеєві майже 200 матриць ліногравюр. Львівський митець Євген Безніско допоміг видрукувати сім робіт: «Царю, воля твоя проклята», «Максим Залізняк», «Там кайдани по три пуда, отаманам по чотири», «Гайдамаки», «Її син», «Невольник», «Чернець», – відзначила С. Тимків. – Наша фестивальна експозиція відрізнялася від решти, по-перше, ми представили роботи, виконані ще в 60-х роках минулого століття, а по-друге, наша експозиція, хоча й маленька, але дає ретроспективу».
Швидко пролетіли три фестивальні дні, насичені подіями, мистецькими акціями, цікавими прем’єрами, презентаціями, відкриттями, новими знайомствами, незабутніми зустрічами, свіжими ідеями. Був і козацький куліш просто неба, насичений ароматом диму, справжній, смачний; було й дружнє спілкування, обмін думками, цікавими пропозиціями, планами майбутньої зустрічі…
Ірина Цебенко, – завідувач відділу
Львівського музею історії релігії