Новини
- Категорія: Новини
На основі отриманих даних припускаємо, що чернеча обитель в Деревачі була заснована і функціонувала раніше, аніж сусідній і віддалений від неї більш як на 6 км Добрянський монастир, який вів своє походження щойно від 1582 року. Причиною перенесення монастиря до Добрян могли бути напади татар, які почастішали з початку XVI століття. Тобто, іншими словами, Михайло Коссак не має підстав об'єднувати ті два монастирі в один («Шематизм провинціи св. Спасителя Чину св. Василія Великого в Галиціи. – Львів, 1867. – С. 141–142). Але, з іншого боку, він може мати рацію лише в тому плані, що та чернеча братія просто переселилася зі своєї давньої скельної обителі в Деревачі до Добрян у першій чверті XVI століття і вже тут, на новому місці, добре уфортифікувала валами, ровами й частоколом новозбудований монастир. Звідси й може бути пояснена тяглість традиції щодо його давнього походження. Іншими словами, проведеними біля Хоросна розвідковими дослідженнями підтверджено припущення дослідника історії василіан Михайла Ваврика про окремішнє і давнє походження Деревацького монастиря біля Хоросна (Нарис розвитку і стану Василіянського Чина XVII-XX ст. : топогр.-стат. розвідка / Михайло М. Ваврик. – Рим : PP Basiliani, 1979. – XXIII, 217 c. : іл. – С. 192. – (Записки ЧСВВ : серія 2. Секція 1. Праці). Причому під час досліджень зроблено важливе уточнення, що тогочасне монаше згромадження облюбувало для своєї обителі заліснений і важкодоступний кряж зі скельними виходами в районі Хоросна (на відстані 5 км від давньоруського оборонного городища в Деревачі), де, згідно з давніми сирійськими й афоно-візантійськими традиціями чернечого співжиття, заповзялося вирубували у тутешніх пісковиках гроти, навіси і печери. В майбутньому в районі відкритих внутріскельних порожнин та слідів їх обжиття біля Хоросна доцільно провести археологічні розкопки, які в повному обсязі дадуть уявлення про давність і цінність цього об'єкта для української культури.
Микола Бандрівський,
доктор історичних наук,
- Категорія: Новини
Серед гостей – представник стамбульського видавництва «Енвер Нешріят» Мухаммед Тімошев; відомий український сходознавець, перекладач, голова Центру ісламознавчих досліджень Національного університету «Острозька академія», автор повного перекладу смислів Священного Корану українською мовою Михайло Якубович; релігієзнавець, видавець, кандидат історичних наук, голова Майстерні академічного релігієзнавства (Київ) Руслан Халіков.
Для усіх бажаючих на майстер-класі Шехмус Качан зробить напис у стилі ісламської каліграфії. Варто зазначити: мусульмани вірять, що виведене пером слово, подібне до квітки, освітлює душу і проясняє розум.
Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІР
- Категорія: Новини
В рамках проекту «Міжмузейна дипломатія» у Львівському музеї історії релігії наукові співробітниці КЗ «Новопсковський районний краєзнавчий музей Новопсковської районної ради Луганської області» Алла Кобзар і Олена Сухорада на чолі з директоркою Ольгою Мельник презентували банерну виставку «Коло вічної істини». Це невеличка розповідь про церковну архітектуру, заповідні місця Новопсковщини, пам’ятки природи та унікальний етнографічний комплекс «Слобожанське подвір'я кінця ХІХ – початку ХХ століть».
Старша наукова співробітниця Новопсковського краєзнавчого музею Алла Кобзар розповіла про історію селища і релігійно-культові споруди Новопсковщини, які при зміні світоглядних систем упродовж тривалого часу зазнавали, а деякі й досі зазнають руйнації, а також про заказники місцевого значення, заповідні урочища, різні джерела, «Пантелеймонову криницю». Говорила краєзнавець і про місцевого праведники Дмитра Горського, мощі якого зберігаються у Свято-Успенській церкві (пам’ятка національного значення), а криницю, названу на його честь, вважають цілющою.
Цікавим є банер із зображенням комплексу «Слобожанське подвір'я кінця ХІХ – початку ХХ століть». Хату побудували для родини диякона церкви святого Миколая Чудотворця. Вона була полковою церквою Псковського кірасирського полку. З 1992 року будинок і подвір’я – власність Новопсковського краєзнавчого музею. Тут діє постійна експозиція просто неба.
Мета проекту «Музейна дипломатія» – культурний обмін між Львівською і Луганською областями: показати, що музейники не лише пишаються, а й вивчають, досліджують свої культурні надбання і водночас намагаються робити їх живими елементами суспільного життя.
Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІР
P. S. Новопсков розташований у межиріччі Айдара і Кам’янки. Перша назва селища – Закам’янка (розташоване за річкою Кам’янка). 1829 року на цій території був розквартирований Псковський кірасирський полк. Відтоді його назву перенесли на нове поселення Новий Псков, згодом Ново-Псков. З 1931 року вже Новопсков стає районним центром. Статус селища міського типу отримує 1957 року.
- Категорія: Новини
У Львівському музеї історії релігії зберігаються пам'ятки, що стали свідками визначних сторінок історії України – прапори з «живого ланцюга» до Дня злуки 1990 року, прапори з Помаранчевої революції, Революції Гідності, із зони АТО. Їхня історія довга і терниста: з ними йшли на барикади, боролись, гинули, ними пишалися, вони рятували і за них вбивали.
У День Державного Прапора України, яке щороку відзначаємо 23 серпня, ці експонати представлять на виставці «Про Україну». Мета виставки – вшанування багатовікової історії українського державотворення.
Доповнять експозицію новостворені дитячі малюнки із зображенням Прапора. Присутні будуть говорити про те, як ми бачимо минуле, теперішнє і майбутнє нашої держави.
Відкриття виставки «Про Україну» 23 серпня, у п’ятницю, о 16 годині у Львівському музеї історії релігії. Її автори – художники-реставратори Музею Оксана Гірняк і Лідія Григель.
Виставка чинна до середини жовтня.
Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІР
- Категорія: Новини
Організатор заходу – Львівський музей історії релігії та ГО «Інститут геостратегії імені Ісмаїла Гаспринського».