6 липня 2013 року минуло 76 років з дня смерті поета Богдана Ігоря Антонича. Як зазначив друг Богдана Ігоря, відомий поет Святослав Гординський: « Антонич став жертвою різних зкомплікованих недуг, на які тодішня медицина не мала ліку» (С. Гординський. На переломі епох. – Л:Світ, 2004. – С.228). Як і кожного року 6 липня музейники Антонича, разом з бортятинською громадою молилися за душу поета у церкві Успення Пресвятої Богородиці (у церкві, яку збудував і у якій правив о. Василь Антонич), що у с. Бортятині. Потім бортятинські діти, разом з працівниками Музею-садиби родини Антоничів вирушили до м. Львова на Янівське кладовище, де похований Богдан Ігор Антонич.
На той час на Янівському кладовищі зібралося вже чимало людей. Серед присутніх були: поет І. Калинець, поетеса М. Людкевич, товариство «Лемківщина» на чолі з головою С. Майковичем, «Молода Лемківщина», директор Львівського музею історії релігії О. Малиць та люди, які люблять поезію Антонича.
О 13.00 год. розпочалося вшанування пам’яті поета панахидою, яку відправив отець-лемко Анатолій Дуда, який відправляє у лемківській церкві Ольги та Володимира, що у Шевченківському гаю. Учні бортятинської щколи склали поетичний вінок своєму улюбленому поету Богдану Ігорю та запалили свічки на могилі. Потім слово мав Ігор Калинець, який розповів про пошуки могили поета, про те, як біля Богдана Ігоря виявився похований його дядько Володимир Волошинович. Отець Анатолій подякував усім за пам’ять про великого поета та запросив усіх на празник до Лемківської церкви. Лемківське товариство заспівало пісню Б.Лепкого «Чуєш брате…». Вкінці усі щиро помолилися за душу Богдана Ігоря Антонича та заспівали «Вічная пам’ять».
А далі працівники музею, бортятинські діти та Марія Людкевич зі своїм чоловіком п.Орестом вирушили на зустріч з поетом Романом Лубківським. Поетична зустріч відбулася у с.Рокитне вдома у п.Романа. бортятинські діти, які займаються у літературній студії «Друзі Антонича», яка діє при Музеї-садибі родини Антоничів, мали змогу повчитися у відомих поетів. Марія Людкевич давала настанови молоді і зазначила, що для поета дуже важливим є спостерігати і записувати свої спостереження. Діти читали поетам свої вірші, отримували за це словесні оцінки, і вручили Марії Людкевич власні поезії, які вона обіцяла опублікувати у газеті «Галицьке юнацтво». Роман Мар’янович вручив усім пам’ятку про зустріч у Рокитному, і пригостив усіх смачнющим борщем та мачкою.
Втомлені та безмежно щасливі музейники Антонича та бортятинські діти повернулися додому.
Завідувач музею-садиби родини Антоничів
Ольга Дядинчук
